Я поспішав на зустріч з клієнтом, дістав телефон, щоб ще раз подивитися на час й сам не вгледів, як налетів на перехожого.
-Пробачте мою незграбність! Я вас не помітив.
-У тебе завжди були проблеми із зором, друже.
Знайомий голос змусив зупинитися й поглянути на чоловіка, що назвав мене другом. Переді мною стояв мій добрий друг дитинства та однокласник Сашко.
-Скільки літ, скільки зим! Так я ж тебе і не впізнав. Помужнів, став вищим ще й таким красенем. Мабуть, усі жінки вертяться біля тебе.
Саша нічого не відповів, лише сумно всміхнувся.
-Якби який толк з того був.
Мені не хотілося покидати друга в такому стані, тому на зустріч з клієнтом я так і не потрапив. Перетелефонував, багато разів перепросив й переніс на інший день. Сашка забрав до себе в гості. Попередив дружину, щоб стіл накривала.
Моя Ірина швидко організувала закуску й випивку, а сама пішла на зустріч з подругою, щоб нам не заважати.
-Хороша у тебе дружина, Славко! Бережи її.
-Так я так і роблю. А що ж у тебе, невже так і не одружився?
-Це довга історія.
-Так ми нікуди й не спішимо. Ну якщо не хочеш, можеш не розповідати.
Саша декілька секунд обмірковував чи варто говорити про особисте. Схоже бажання виговоритися перемогло:
-Пізнай я сімейного життя, проте недовго. Одразу після навчання одружився зі своєю одногрупницею. Мені тоді здавалося, що я впіймав свою удачу за хвіст. Така красива, розумна й весела, а дісталася мені. Її звали Олею. Наше щастя тривало рівно до тих пір, поки ми не переїхали жити до тещі. Оля наполягла, казала, що так буде економніше й ми зможемо відкладати на власне житло.
Друже, ніколи не ведися на такі розмови! Мало того, що мене почали контролювати дві жінки, так вони ще й між собою усі кісточки мені перемивали. Почалося все стандартно – я мало заробляю. А потім стало лише гірше – вони вирішили, що в мене є коханка. Стільки крові попили, що я врешті не витримав й таки завів стосунки на стороні. Можливо це прозвучить неправдоподібно, але дружина й теща самі підштовхнули мене в гречку.
Таке життя лише засмучувало. Ніби й одружений, а сім’ї не маю. Подав на розлучення й ось приїхав у рідне місто кращої долі шукати.
Я підтримав друга й пообіцяв, що в нього все неодмінно налагодиться. Ми ще на його весіллі погуляємо. Проте поки що Саша категорично проти знову одружуватися.