Я не підтримувала зв’язок зі своїми одногрупниками. Після випускного ми обіцяли зустрічатися, ділитися своїм життям та не забувати один одного, але життя складається не так, як ми плануємо. Навіть зі своєю найкращою подругою Танею зв’язок обірвався.
Здається, що Таня одразу після випускного поїхала за кордон на роботу. Додому вирішила не повертатися, адже її тут нічого не тримало. Тож я не знала, чи одружена моя подруга, чи має дітей та чим взагалі займається. Востаннє ми бачилися напередодні її відльоту. Святкували прощальний вечір удвох. Мені її бракувало, вона була з тих подруг, які не заздрять та знають, як підтримати.
Усі ці спогади пробудилися в мені не просто так. Вчора Таня написала що повернулася в Україну та хоче зустрітися. Я радо погодилася. Мій чоловік Лев працював, тож ми з донечкою відправилися на зустріч удвох.
Таня вручила купу подарунків, постійно розповідала про себе та своє життя. Особливо багато було розмов про іноземних чоловіків. Подруга зробила висновок, що наші хлопці найкрасивіші та найкращі. До того ж повернулася вона саме через чоловіка.
Я дивилася за цією невгамовною жінкою й розуміла, що роки її не змінили. Як була веселою активісткою, так нею і залишилася. Жага до пригод завжди панувала у її серці, але щоб покинути своє життя та приїхати на зустріч невідомо з ким – це навіть для Тані здається перебір.
-Хотіла б я побачити того красеня, який так на тебе вплинув. Раніше ти перед чоловіками не прислуговувалася.
-Я сама себе не впізнаю, подруго. Навіть страшно подумати, що мені міг так сподобатися чоловік, з яким ми практично незнайомі.
-Ну хоч фото маєш?
-Аякже!
Галерея в телефоні Тані була заповнена фото красивого статного підтягнутого чоловіка. Звісно, з таким лицем та фігурою він не може не приваблювати. Проте мені здавалося, що фото ті несправжні й лише одне викликало в мене тривогу. Чоловік тримав великий букет квітів, лиця не видно, бо він став до камери спиною, а от руки можна було розгледіти. На руці Таніного кавалера я помітила годинник, мій Лев носив такий же. Можливо це просто збіг. Я не хотіла на цьому зациклюватися.
Наприкінці зустрічі запросила Таню до нас в гості, але вона не захотіла тіснитися в невеличкій квартирі. Подякувала та пояснила, що вже оплатила готель. Я побажала їй успіху з її таємничим красенем. Подруга пообіцяла набрати мене й про все розповісти в подробицях. Зустріч мала відбутися в неділю. Наша сім’я теж мала плани на цей день. Чоловік обіцяв повести нас з донькою в кіно. Ми вже місяць чекали на спільний похід всією сім’єю.
В суботу ввечері Лев був сам не свій. Якийсь роздратований, навіть злий. Сказав, що начальник терміново відправляє його на зустріч з клієнтом, тому наші плани на неділю варто скасувати. Я запідозрила в цьому щось неладне. Чоловік ніколи не зустрічався з клієнтами в неробочий час, якою б важливою персоною вони б не були. До того ж зустріч Тані із покровителем теж мала відбутися в неділю. Можливо це черговий збіг, але варто перевірити.
Коли Лев поїхав на свою зустріч, я відвезла донечку батькам й поїхала слідом. Таня розповідала, де вони мали зустрітися. Заходжу в кафе й бачу перед собою картину масло – Лев так мило бесідує з моєї давньою подругою.
Таня помітила мене перша й запросила приєднатися. Коли я підійшла до їхнього столика бідолашний чоловік аж кавою подавився.
-Ох, Тетянко, як же я тобі зараз співчуваю. Такий ласий шматок брехуна та зрадника сидить перед тобою. Це Лев, мій чоловік. Хоча не так – це Лев, мій колишній чоловік.
Подруга переглядалася між нами й не могла зрозуміти жарт це чи ні. Лев не витримав й втік. Ми з Танею мали час все обговорити. Можливо воно й на краще. Я втратила чоловіка, зате в моє життя повернулася найкраща подруга.
