Артем повертався зі школи досить пізно. На дворі сутеніло, з неба падали пухнасті сніжинки. Хлопець мріяв швидше дістатися теплої квартири, щоб випити чашечку гарячого шоколаду. На завтра багато уроків, доведеться сидіти допізна.
Увагу хлопця привернули дитячі крики. Він не одразу зрозумів з якої сторони вони лунають, поки не побачив чийсь силует на річці. Артем одразу зрозумів, що хтось провалився під лід. Часу на роздуми у хлопця не було. Почав пригадувати, чого вчили у школі, як діяти у такій ситуації.
Знайшов біля річки довгий дрючок, став на кригу, перевіряючи на міцність. До жертви підбирався поповзом й наказав чіплятися за дрючок. Хлопчик, років 10, страшенно переляканий, борсався у воді й майже одразу вхопився за рятувальну палицю. Артем почав тягнути. Через декілька хвилин обоє були в безпеці.
Молодий герой викликав рятувальників, а поки ті їхали до місця пригоди, зняв свою куртку й закутав потерпілого. Жоден із хлопців не постраждав. Маленькому Івану сильно пощастило, що Артем кинувся його рятувати одразу. Ще пів години у воді й не було б кого рятувати.
У школі хлопця нагородили грамотою рятувальники, усі учні знали про його героїчний вчинок. Проте сам Артем не вважав себе героєм, сказав, що всі ми повинні допомагати тим, хто втрапив у біду. У майбутньому він планує присвятити своє життя служінню іншим. Тож ми ще не раз почуємо ім’я сором’язливого рятувальника.
