Моїй доньці Насті 27 років. Вона розумна, освічена, весела та компанійська. Наша з дружиною найбільша радість та гордість. Настя має вищу освіту, працює помічником судді. Дівчина на високому рахунку серед колег. Обіймати таку посаду у її віці це неабияке досягнення.
З дитинства ми підтримували донечку в усіх її справах та починаннях. Давали їй свободу вибору, тиснути не хотіли. Анастасія пробувала себе у різних сферах, відвідувала багато гуртків поки не визначилися, що насправді приносить їй задоволення. Тож у випускному класі дочка чітко знала на кого хоче навчатися та яку професію отримати.
Стосовно особистого життя Насті я не переймався. Вона у нас відповідальна та мудра. Багато кавалерів вертілося біля неї ще зі школи, а вона усім відмовляла. Казала, зо на першому місці у неї освіта, а згодом й робота. Я підтримував таку позицію дочки. Вважав, що заміж вона завжди встигне вийти, а от щоб реалізувати себе потрібен час.
На жаль, у житті Анастасії не все так безхмарно, як я розповідаю. Декілька місяців тому, дочка прийшла до нас з матір’ю вся у сльозах. Ми вперше бачили, щоб вона плакала. Виявляється, Настя приховувала від нас дещо важливе. Стосунки зі своїм хлопцем Ігорем, якого ми не здобрили й вважали лінивцем, вона не припиняла. Молоді люди таємно зустрічалися. І ось тепер ці зустрічі призвели до того, що Настя чекає на дитину:
-А що ж Ігор? – запитав я.
-Сказав, щоб я робила аборт, бо він ще не готовий бути батьком.
Дружина одразу кинулася обіймати та заспокоювати дочку, а я хотів розчавити того покидька. Звісно, Настю ми підтримали, а мови про те, щоб позбутися від дитини й бути не могло.
Сім місяців дочка жила біля нас. Ми готувалися до появи на світ своєї онучки. Разом з Настею ходили на огляди та УЗД, купували перші дитячі речі й все необхідне. До пологів залишався місяць, коли Ігор знову дав про себе знати.
Він прийшов до Насті з великим букетом троянд, попросив вибачення й повідомив, що забере її із собою, щоб вони разом виховували дитину. Так нам Настя й сказала, коли повернулася додому. Найгірше у цій ситуації те, що дочка знову повірила словам цього мерзотника. Ну як їй пояснити, що люди не змінюються. Покинув один раз, зробить це й вдруге. Ми так довго повертали її до життя, не для того, щоб знову втратити.
Я попередив дочку одразу, якщо побачу цього горе-татуся біля пологового будинку, церемонитися не буду. Всиплю під перший номер за всі ті нещастя, які він їй влаштував.
Настя плаче й вперто не хоче вірити, що Ігор знову її обманює. Я від свого теж не поступлюся.
