Життя моєї бабусі назвати легким не можна. Та не дивлячись на це, вона залишилась яскравою, життєрадісною жінкою, яка заряджає енергією всіх навколо. Певно завдяки цьому її оточували тільки найкращі люди. Дідусь був одним з найкращих. Він підтримував бабусю, щоб там не було. За час, коли я проводив разом з ними, жодного разу не помітив, щоб він чи підняв на неї голос, чи хоча б злився. Чи то дід був таким добродушним, чи то просто так сильно кохав свою дружину.
На двох вони мали ще складніше життя. Дідо ж був трішки старшим від бабусі, тому деякі жахи минулого часу пам’ятав яскравіше, ніж вона, та й тут якимось чином він також зміг зберегти світло всередині себе.
Пам’ятаю, була така історія, як діда хотіли забрати від бабусі, украсти із-під носа. Почала додому приходити бабусина подруга. Ну як знайома просто, сусідка по під’їзду.То рецепт пиріжків попросить, то солі, то цукру.А то їй поличку вдома прибити потрібно, а сама вона не вміє, то кран тече, ат їй конче необхідна допомога діда. Дідо хоч без особливого ентузіазму, та все-таки ходив. Гарні відносини із сусідами ніколи нікому не завадять, та тм паче, коли все життя живуть в одному будинку. та коли такі прохання почались все частіше, всі запідозрили негаразд. Здавалось, кому на старості років знадобиться взагалі таким займатись? Та от, шо молоді, що старі – всі однакові.
Дідо, коли вже впевнений був у вчинках нашої сусідки, почав їй тактовно відмовляти, шукаючі дурнуваті відмазки. Мені здавалось, що й дитина зрозуміє, наскільки вони придумані, та пожила леді не покидала надії обзавестись чоловіком на старості років, нехай навіть й чужим. Невдовзі про спроби посягання на діда дізналась Бабуся. Чесно сказати, ніколи ї ще не бачив в такому стані. Зла, просто люта навіть, вона взяла віника, яким підмітала на кухні, щоб пилосос зайве не таскати по квартирі, та пішла навідатись в гості до нав’язливої леді. Крики було чути мало не до самого центра міста. Я вже перелякався не на жарт, побіг дивитись, що ж там відбувається. Картина маслом просто. Бабуся лупцювала віником сусідку, при чому стороною ручки, де твердіше. Я навіть не відразу зорієнтувався, що робити. Чи то плакати, чи сміятись, чи може розбороняти жіночок. Невдовзі бабуся закінчила свій урок етикету, пригладила волосся на голові та пішла додому, ніби нічого й не сталось. Зате тої дамочки більше навіть на нашому поверсі не бачили, не ще, щоб вона могла прийти в гості. Дідусь досі сміється з коханої, мовляв, на старості років на ревнощі пробив, ще є порох в порохівницях. На що бабуся тільки дивилась на нього своїм ніби суровим поглядом, а потім вони разом сміялись мало не до сліз. Ось це я розумію кохання. З самого початку та до кінця разом, як і обіцяли. По доброму заздрю їм, адже це рідкість, мало кому вдається зустріти в житті таку ніжність та щирість. Сподіваюсь, я також колись зустріну свою половинку, яка навіть на старості років буде боротись за мене, а я за неї. Щоб не сталось, та які важкі часи не довелось би пережити. Головне разом. Головне бути впевненим, що тебе не покинуть.
