Які ж ми, жінки, буваємо сліпі. Особливо тієї миті, коли виходимо заміж. Мій чоловік Андрій був таким зразковим та хорошим, хоч до рани прикладай. На побачення водив, подарунки дарував, у відпустку возив, компліментами засипав. Я не могла повірити власному щастю. Думала, що спіймала жар-птицю, а як виявляється – черговий k _oзел.
Тільки ми одружилися, мій ідеал показав своє істинне лице. Я з королеви перетворилася на хатню робітницю. Поки куховарила, прибирала, прала мій благовірний повертався додому вкрай втомлений і завалювався на диван до телевізора. Хоч би раз запропонував свою допомогу. Коли ж я сама просила чимось підсобити ще й сердився. У приклад наводив свою маму: «От моя мама завжди з усім сама справлялася й не нила, як ти!»
Я людина вперта й цілеспрямована. Терпіти не могла, коли мене з кимось порівнювали або когось ставили в приклад. Не сперечаюся, моя свекруха жінка хазяйновита та замість того, щоб потурати в усьому своєму дорогому синочкові, краще б навчила його бути чоловіком й допомагати дружині!
Коли я сама стала мамою, роботи додалося вдвічі більше. Дитина була бажаною та запланованою. Я розраховувала, що тепер Андрій мені допомагатиме хоча б з дитиною, але в його житті нічого не змінилося. Робота – телевізор-робота.
Декілька місяців я старалася всьому давати раду самостійно та коли почала буквально валитися з ніг, не витримала. Якось Андрій повернувся з роботи й прямою наводкою попрямував до телевізора та на нього чекав сюрприз. Телевізора на місці не було. Який же він скандал вчинив, а я сказала, що телевізора не побачить, поки не допоможе мені.
Закінчилася сварка тим, що муженьок зібрався й поїхав до своєї матері плакатися. Не минуло й години, як свекруха зателефонувала мені, щоб відчитати. Я погана дружина, невміла господиня й лінива мати й далі в такому ж роді. Слухати образи у свою адресу бажання не було, тому я прямо заявила матері Андрія:
-Ви зі синком один одного варті! Сподіваюся ви вже витерли йому соплі й змінили підгузок. Навіть не уявляю, як він стільки часу жив без маминої спідниці.
Звісно Андрій все чув, а мені й байдуже. Я сказала правду й аж легше стало. Додому Андрій більше не повернувся – це навіть на краще. На розлучення подала наступного ж дня. Після того випадку колишня свекруха навіть з онучкою бачитися не хоче. Не думаю, що моя донька багато втратила.
