Я вимоглива дружина та строга мати, звикла, щоб усе робили так, як я скажу. Визнаю, мій характер важкий, тому не кожен може зі мною прижитися. Варто відати належне моєму колишньому чоловіку, Петро прожив зі мною 10 років, але все одно наш шлюб закінчився розлученням.
Син Богдан залишився жити біля мене. Хлопець з дитинства був привчений до відповідальності та дисципліни. Знав, що потрібно гарно навчатися й бути кращим від інших, бо я цього вимагала.
Після школи сам я обрала ВИШ для Богдана та майбутню спеціальність. Ще до розлучення я відкрила власний бізнес, який на разі процвітав та приносив гарні гроші. Мій син повинен був успадкувати бізнес, але лише після того, як я переконаюся, що він готовий іти в самостійне плавання.
Очікування не збіглися з реальністю. Замість того, щоб вдаватися в суть справи та всюди мене супроводжувати, Богдан взагалі не цікавився моїми справами. Влаштувався на роботу в якусь непримітну конторку й заявив, що збирається одружитися.
Вперше за все своє життя він не порадився зі мною, не запитав дозволу, а поставив перед фактом. Це все при тому, що я навіть не знала, хто його обраниця. Коли довідалася, то ще більше розлютилися. Богдан хотів взяти у дружини дівчину з бідної сім’ї. З її мамою ми колись навчалися разом в школі. Я знала, що батька в Лілі немає й живуть вони з бабусею в однокімнатній квартирі. Ну яка свідома мати захоче дитині такої партії. Я вже обрала наречену для Богдана із заможної сім’ї та з гарною репутацією.
Коли сказала про це сину, він лише розлютився. Заявив мені, що вже дорослий й сам в праві вирішувати з ким йому бути. На запитання, де вони збираються жити, відповів, що орендуватиме квартиру. Звісно я маю достатньо грошей, щоб купити їм декілька квартир, але робити цього не буду. Впевнена, що без моїх грошей та підтримки Богдан швидко покине ту біднячку й повернеться додому.
