Мій чоловік був дуже заощадливий. Старався кожну зароблену копійку відкласти або вкласти у якесь діло. Після одруження ми нічого не мали. А тепер, проживши у шлюбі 20 років, маємо дві квартири автомобіль та дачу. Усе завдяки Миколі. На жаль, мого коханого рано не стало. З сином Тимофієм ми залишилися одні.
На жаль, він не успадкував татової економності. Натомість любив витрачати гроші на всякі дрібниці. Я жила із зарплатні, оплачувала комунальні послуги, купувала продукти та ще й забезпечувала 19-річного сина, який не хотів влаштовуватися на роботу, щоб допомогти мені. Добре, що Микола свого часу переконав мене купити ще одну квартиру. Тож я мала змогу зараз здавати житло в оренду, а отримані кошти відкладати на майбутнє.
Знадобилися вони досить швидко, оскільки Тимофій заявив про свій намір одружитися. Його обраниці я не знала й жодного разу навіть не бачилася. Коли попросила сина познайомити мене з Веронікою, він відмахнувся, мовляв, яке мені діло до того.
Я прекрасно пам’ятала слова чоловіка про те, що Тимофій має подорослішати. Микола наполягав на тому, щоб він працював й відкладав кошти на власне житло, але син його не слухався. Я мала намір подарувати молодятам квартиру, яку здавала в оренду. Вони молоді, хочуть мати власний куточок, нічого біля батьків тіснитися. Тож зробила, як задумала, нехай пробачить мені покійний чоловік.
Через місяць після весілля Тимофій ошелешив мене дорогою покупкою автомобіля. Я запитала звідки у нього такі гроші на що він відповів: «Продав квартиру». У моїй голові не вкладалося, як можна було проміняти житло на машину. А на ті кошти, які у нього залишилися він вирішив порадувати дружину й накупив їй дорогоцінностей.
Звісно, що довго машиною Тимофій не наїздив. Уже через місяць розбив новеньке авто, а рештки здав на металолом. Коли весільні гроші закінчилися й Вероніка зрозуміла, що Тимофій не збирається її забезпечувати, подала на розлучення. Залишився мій син без квартири, автомобіля й дружини. Повернувся жити до мене. Микола мав рацію, шкода, що я його не послухалася.
