Артем був важким підлітком. Відколи тато пішов із родини до іншої жінки, хлопець став некерованим. Часто пропускав уроки, не хотів виконувати домашні завдання, навмисне виводив учителів й робив всілякі пакості. Маму неодноразово викликали до директора й навіть ставили питання про відрахування учні зі школи.
Вдома на Артема чекала серйозна розмова. Ненька говорила одне й те ж, що їм обом важко, що він тепер єдиний чоловік у сім’ї й мусить дбати про неї, а не створювати додаткові проблеми. Потім хлопець чув, як вона йшла на кухню, ніби мити посуд, вмикала воду у крані, а насправді плакала, щоб він не чув й не бачив.
Така поведінка мами лише дратувала його. Невже так важко стримувати свої емоції. Усі жінки однакові, всі проблеми вирішують слізьми. Хлопець любив, коли у неї випадала нічна зміна. Хоч мати й побоювалася залишати його одного у квартирі, але вибору не було – йшла на чергування до лікарні. Коли поверталася додому, заставала одну й ту ж картину – посуд немитий, у квартирі безлад, сміття вже завонялося, а сам Артем кудись повіявся з друзями.
Коли повертався додому слідів бруду більше не було. Мама усе прибрала й навіть встигла приготувати вечерю. І це все після того, як цілу ніч не спала. Син сприймав це як повинність й не цінував праці матері. Поки одного разу не трапилося лихо.
Ввечері, повернувшись від друга, Артем не застав матері вдома. Вечеря не готова, а в раковині лежав не митий посуд. Схоже від ранку у квартирі нікого не було. Це не схоже на матір, адже вона завжди попереджала, якщо затримувалася на роботі або зустрічалася з подругою. Він вирішив зателефонувати, слухавку підняли, але говорила до нього незнайома жінка.
Мама в лікарні, на чергуванні стався нещасний випадок й вона впала зі сходів. Травми важкі, невідомо чи вона прийде до тями. Артем з усіх ніг мчав до лікарні. У палаті побачив на ліжку нерухому неньку й зціпенів. Тієї миті згадав усе, що вона робила для нього й те, як жахливо він себе з нею поводив.
Усю ніч син просидів біля ліжка неньки й просив пробачення. Молив не покидати його й пообіцяв змінитися. На ранок мати прийшла в себе. Додому вони повернулися геть іншими людьми. Артем сумлінно дотримується даної обіцянки, а мати не може нарадуватися своєю дитиною.
