Віка довгий час не могла вийти заміж. Дівчина вона гарна, показна, роботу має хорошу й репутація ідеальна. Ніхто кривого слова сказати про неї не може. Сусіди її знають ще з маленької, росла у них на очах. Завжди привітна, вітається, коли потрібно допоможе. Думали, що таку швидко вхоплять, а воно он як виходить.
Мати теж хвилюється. Віка у неї єдина донечка, хочеться для неї лише найкращого. Якщо раніше жінка втручалася в особисте життя дочки й відганяла від неї парубків, які не влаштовували, то тепер мовчить й тільки чекає, коли Віка приведе когось на знайомство.
Сама дівчина з цього приводу не переймається. Знає, що немає нічого хорошого в тому сімейному житті. Дві її подруги заміжні, мають дітей. І що з того, часу на себе не мають, зустрітися з ними тепер неможливо. А якщо і бачаться раз в декілька місяців, то лише про свої сім’ї торочать і все на чоловіків скаржаться. От у неї життя зовсім інше. Живе у своє задоволення, ні перед ким не звітує, чим хоче, тим і займається. Зарплату повністю витрачає на себе й про завтрашній день не переймається.
Все було б добре, якби не мати. Та кожного дня говорить їй про чоловіка та дітей. Про вік нагадує. Каже, що у їхній будинок нещодавно переїхав новий мешканець. Молодий, красивий, без обручки. Варто з ним познайомитися. Віка не хоче, але проти матері не попреш. Бере пиріг, який мати спекла, та йде знайомитися.
Стас радо зустрічає свою сусідку. Запрошує всередину, веде на кухню, заварює чай. Вони багато розмовляють, знайомляться. Віка навіть радіє, що таки послухала маму. Чоловік їй дуже сподобався. З часом між ними розпочинається роман. Оскільки обоє уже не молоді, вирішують не тягнути й одружуються. Гуляли усім домом декілька днів.
Новий статус дружини Віці не до вподоби. Потрібно вставати раніше, щоб приготувати сніданок. Прання та прибирання тепер на ній. Ввечері, повернувшись з роботи, більше немає часу на відпочинок. Треба знову готувати їжу. Зате Стас так і світиться від щастя. Він знайшов собі таку гарну та хазяйновиту дружину. Все у них складається якнайкраще.
От тільки турбує чоловіка одне питання. Уже більше як рік Віка не вагітніє. Вони ще не говорили відверто на цю тему. Просто живуть відкритим життям. Він сподівався, що зовсім скоро у їхній квартирі лунатиме сміх немовляти, але не складається. Запитувати у Віки чи все в порядку боїться, раптом розсердиться. Не знає, як делікатно натякнути дружині на цю розмову.
Все сталося само собою. Стаса партнер по бізнесу зібрався на відпочинок. Вони з дружиною та сином декілька років відкладали цю поїздку, а тут випала нагода. Тільки трапилася біда. Документи дитині зробити не встигли. Хотіли відмовитися від поїздки, бо не було з ким залишити Вадима, тоді Стас запропонував свою допомогу.
Хлопчик на три тижні переїхав жити до нього. Для Вікторії це ще той сюрприз. Вона розлючена, що чоловік з нею не порадився. У своє виправдання він сказав, що не міг підвести друга. Дитина її дратує, вона взагалі не любить няньчитися з цими малими істотами. Зате Стас буквально не відходить від Вадима. Раніше з роботи повертається. Постійно щось цьому малому приносить. Ввечері вони разом гуляють, а коли повертаються – граються в ігри у вітальні.
Стас помічає поведінку дружини й розуміє, чого у них до цього часу немає дітей. Віка просто на просто не хоче бути мамою. Спробувавши себе в ролі тата, чоловік розуміє, що більше не хоче відкладати. Коли батьки Вадима повернулися й забрали малого, Стас відчуває порожнечу. Йому так не вистачає дитячого сміху та галасу. Тоді він і каже Віці, що хоче дитину. Як і очікувалося вона категорично проти. Між подружжям виникає усе більша прірва. Врешті-решт вони розлучаються.
Довго Стас не холостякував. Через декілька місяців одружився вдруге на жіночці з дитиною. Він невимовно щасливий, що став батьком, хоч і не рідної дитини. Віка повернулася до мами. Та її втішає й обіцяє, що дочка зустріне кращого чоловіка. Проте Віці той кращий і не потрібен, бо він теж може захотіти дітей.
