Моя сестра надзвичайно талановита та здібна. Вона відмінна господиня та прекрасна подруга. Завжди вислухає, підтримає та допоможе. З дитинства у нас склалися довірливі та близькі стосунки. Ми завжди відверті одна з одною та ділимося таємницями.
Уся родина була переконана, що на Злату чекає блискуче майбутнє. Вона щойно закінчила університет з червоним дипломом, має відмінні рекомендації та запрошення на роботу у декілька престижних фірм. Та замість кар’єри, Злата обирає сім’ю.
Її хлопець Антон мені ніколи не подобався. Він зарозумілий та пихатий. Вважає себе кращим за інших. Я не знаю, як вони знайшли спільну мову й так довго зустрічалися. Та після випускного Антон зробив сестрі пропозицію й вона погодилася. Через місяць організували весілля. Я знала до чого цей поспіх. Злата була вагітною.
Сестра виглядала щасливою, тому я вирішила не втручатися у її особисте життя. Якщо вона щаслива, то і я щаслива. Про те, що подружнє життя Злати далеке від ідеалу я дізналася через декілька місяців після її весілля. У неї був плановий візит до лікаря, а Антон, як завжди, мав справи важливіші. Тому сестру супроводжувала я. Тоді Злата й зізналася, що нещасна.
Виявляється, її коханий чоловік ще той к озел. Він мав коханку й навіть не приховував цього від вагітної дружини. Жив він на два доми. У будні дні біля Злати, а на вихідних їхав до своєї пасії. Я запитала у сестри для чого вона терпить таке відношення, та пояснила, що не хоче аби дитина росла без батька. Як на мене, краще, щоб дитина росла лише з мамою, чим поруч такого тата.
Звісно, сестру я підтримала й не відходила від неї усі 9 місяців вагітності. За цей час Антон чотири рази йшов із сім’ї до своєї коханки. Та він знав, що має запасний аеродром. Якщо щось не подобалося там, повертався до Злати, яка вірно чекала на чоловіка.
Я втомилася дивитися на приниження своєї любої сестри. Злата ідеальна у всіх сенсах цього слова. Коли розлучиться, залицяльники в ряд вишикуються, щоб домогтися її уваги. Я переконана, що Злата ще зустріне чоловіка, який оцінить її по достоїнству й буде оберігати та любити. Тільки як донести цю ідею у голову Злати – не знаю.
Якщо Антон не припинить свої походеньки наліво та не почне поводитися, як справжній чоловік, я розповім про сімейну ситуацію батькам. Вони точно переконають дочку в тому, що жити поруч такого чоловіка шкідливо не лише для неї, а й для дитини. Хочеться побачити як з обличчя того самозакоханого дурня сходить єхидна посмішка. Щиро бажаю йому пережити все те, що переживала моя Злата протягом декількох років.
