Інколи мені здається, що якби не я, мої батьки давним-давно поприбивали один одного. Не розумію, як такі кардинально різні люди могли сподобатися один одному й зав’язати стосунки. Тут не потрібно мати екстрасенсорні здібності, щоб зрозуміти, що одружилися вони через вагітність мами.
Перші роки мого життя вони ще старалися знайти спільну мову. Та чим дорослішою я ставала, тим більше батьки сварилися й звинувачували один одного в усіх земних бідах. Тож у вісім років мені довелося пережити їхнє розлучення. Наважилася на це мати. Спершу я думала, що вона просто втомилася терпіти безперервні сварки, але згодом дізналася, що ненька мала іншого чоловіка. Тато декілька місяців терпів її зради.
Коли постало питання з ким залишитися мені, я обрала батька. Мама мого рішення не підтримала, але й заперечувати не стала. Ну звісно для чого їй у новому житті дочка-підліток, якщо можна порозважатися з новим залицяльником.
Ми з батьком жили добре. Правда мене дратувала його надмірна опіка. Він контролював кожен мій крок, перевіряв з ким та коли я зустрічаюся й почав забирати після школи додому. Мені набридла його поведінка, тому я вирішила пожити з мамою.
Біля неї виявилося ще гірше. Якось ми посварилися й вона відверто заявила, що не може дочекатися, коли я піду навчатися й дам їй спокій. То для чого було мене народжувати, якщо я такий тягар для неї.
Я образилася на маму й втекла з дому. Повернулася до батька. Звісно він мене прийняв й водночас зрадив. Одразу зателефонував до мами й розповів, що я у нього. Через декілька годин вона приїхала забрати мене назад.
Батько сказав, щоб я не звертала уваги на те, що говорить мама. Вона така людина, буває ляпне зайвого, а потім не розуміє, чому на неї ображаються. Я втомилася бути перехідним прапором з-поміж цих двох. Сама не можу дочекатися, коли піду навчатися. Добре, що це буде досить скоро.
