З Мариною ми були рідними сестрами, проте ніколи не могли знайти спільної мови. Перші суперечки почалися ще у дитинстві. Сестра завжди вимагала собі більше уваги й хотіла аби її балували. Якщо не отримувала бажаного, влаштовувала істерики й батьки вимушено потурали її капризам.
Я була спокійною дитиною. Ніколи нічого не вимагала й завжди дякувала за все, що отримувала. Жити у компанії такої егоїстичної сестри було важко. Можна сказати, що я росла у її тіні й про моє існування рідко згадували.
Нарешті я дочекалася того дня, коли Марина поїхала жити у місто. Вона вступила до медичного університету, хоч і не протрималася там і двох років. Згодом знайшла собі заможного чоловіка й вийшла заміж. Я на той час вже закінчувала навчання й теж мала серйозні стосунки.
Після весілля сестра розраховувала на заможне та безбідне життя, проте її чоловік виявився скупим. Врешті-решт віз залишив Марину з малою дитиною на руках, а сам втік із коханкою до іншого міста. Марина повернулася жити до батьків. Незадовго до цього я теж вийшла заміж. Правда розкішного святкування ми з Ігорем не влаштовували. Просто розписалися, на той час я була вагітною.
Марина почала налаштовувати мене проти чоловіка. Постійно приїжджала в гості без попередження. Робила це лише для того, щоб в черговий раз розповісти про недоліки мого коханого. Вона навертала мене до думки, що й мені зраджують. Спершу я її не слухала, але ці настанови відкладалися в моїй голові й зрештою я почала пиляти Ігоря сама не розуміючи за що.
Поки у моїй сім’ї панував неспокій, Марина облаштовувала своє життя. Мама отримала у спадок від тітки квартиру у місті. Звісно житло дісталося Марині. Варто було їй лише поплакатися, яка вона бідна та нещасна, як одразу отримала те, що хотіла.
Моє сімейне життя не склалося. З Ігорем ми розлучилися й мені довелося поїхати до батьків. Наді мною теж зжалилися й віддали старий бабусин будинок, який потребував капітального ремонту. З їхніх слів стало зрозуміло, що я повинна бути неабияк вдячною за такий жест широкої волі.
Якщо раніше я терпіла, то тепер не стану. Мені набридло так жити. Чому все найкраще повинно діставатися саме Марині? Я збираюся відверто поговорити з батьками на цю тему й повідомити, що теж претендую на квартиру у місті.
