Аби мені знову поставили вибір – працювати до сьомого поту, чи стати коханкою чоловіка у віці, я б однозначно обрала другий варіант.

Я виросла в бідноті. Інколи у наших батьків не було що дати нам на вечерю, та вони посилали нас до сусідів клянчити їжу. Їм би точно ні хто нічого не дав, а от діток шкода. Так я росла. З кожним днем мені ставало все більш соромно йти просити той нещасний кусень хліба, чи сала. Вирішила шукати підробітки, щоб хоч їжу додому можна було взяти, не кажучи вже про новий одяг та шкільні причандали.
Батьки хоч і працювали, та більшість своєї зарплатні пускали на випивку. їм було так добре. інколи вони згадували про нас з братом, та приділяли увагу, чи навіть готували смачненьке поїсти, а потім все поверталось навкруги своя.
Таке життя мене не влаштовувало, тож я чіплялась за знання з підручників. Вони могли дати мені шанс вилізти з цього круговороту. Школу закінчила з золотою медаллю. Батьки, замість того, щоб щиро порадіти за мене, щиро відзначали цю подію за черговою пляшкою горючого.
Свого брата я також змушувала навчатись. йому це давалось тяжко, склад розуму геть відрізнявся від мого, тому аби щось вивчити, мав довгенько мусолити над тим свої мізки.
Одного дня, коли я була на черговому підробітку після університету, до мене підійшов чоловік, років так на п’ятнадцять старший від мене. можливо і більше. Він взяв в мене номер телефону, запропонував якось разом повечеряти. Виглядав він досить вражаюче. Костюм був прошитий ниточка до ниточки, з дорогої якісної тканини. Красиві лаковані туфлі.
Навіть не знаю чому, та я погодилась. Наші зустрічі повторювались неодноразово. Він почав забирати мене з пар, сказав, щоб я кинула підробітку, всім необхідним він мене забезпечить. Насправді я сумнівалась, та головою розуміла, що це мій шанс вилізти з того дна, де я пробула все своє життя.
Так, на мене люди часто дивились скоса. Утриманка, коханка. Всі судили мене однаково, та чомусь я була більш як впевнена, що кожна з тих дівок, які кидали на мені злі погляди та обговорювали, хотіли б опинитись на моєму місці.
З часом я зрозуміла, що кохаю того чоловіка. Він відкрив для мене весь світ. Він дав мені можливість жити. так, ми мали велику різницю у віці, та це дрібниці, якщо людина справді твоя. Можливо, він шукав собі просто молоду дівчину, яку можна виховати під себе, зліпити, як пластилін. Та мені все одно. Зараз я маю все, про що раніше тільки мріяла. Мене це влаштовує. Аби мені знову поставили вибір – працювати до сьомого поту, чи стати коханкою чоловіка у віці, я б однозначно обрала другий варіант. знову та знову.