Люба вже років зо 5 не їздила громадським транспортом. Відколи вийшла заміж чоловік наполіг здати на права. На день народження вона отримала від чоловіка дорогий подарунок у вигляді власного автомобіля. Руслан у неї турботливий та вміє порадувати. Та сьогодні, як на зло, вона пробила колесо, коли виїжджала зі стоянки. Сама змінити не може, а чоловік ще раніше поїхав на роботу. От і довелося бігти на маршрутку.
Все як завжди. Транспорт набитий до повного. Люди непривітні та злі. Штовхаються, сваряться, невдоволено бурмочуть щось собі під носа. На сидяче місце дівчина навіть не розраховувала.
Після першої зупинки стало легше. Більшість пасажирів вийшли й повітря посвіжішало. Тоді Люба й помітила його, своє перше серйозне кохання. Юрко постарішав. Темні кола залягли під колись красивими карими очима. В них вона свого часу й закохалася.
Це сталося чотири роки тому на випускному курсі. Вона проходила переддипломну практику. В офісі познайомилася з Юрком. Він був справжнім красенем, усі дівчата довго дивилися йому вслід. Та характер мав жахливий. Вважав, що ніяка не гідна його пристрасної натури. Все вишикував собі ідеал. Схоже не вийшло.
Дівчина зізналася йому у своїх почуттях в останній вечір роботи. Він сказав, що знав це і без неї. «У тебе на лобі написано, що ти в мене втюрилася. Серйозно думаєш, що я поведуся на студенточку?» Після того вони й не бачилися.
Люба так захопилася подіями минулого, що не помітила, як Юра підійшов до неї.
-Дивлюся, ти чи не ти. Студенточка, як життя?
-Я вже давно не студентка. Не скаржуся.
-Я і бачу вся така з себе. Одяг модний, сумочка дорога, про каблучку на пальці взагалі мовчу. Я б на таку пів року заробляв. Вдало вийшла заміж за якогось старенького багача?
-Ти правий. Заміж я вийшла вдало, але не за старого багача, а коханого чоловіка. Шкода, що в тебе не склалося. Щиро бажаю тобі добра.
