Оздоровлені та щасливі, родичі збирали речі й обіцяли, що наступного року повернуться. Та я одразу дала зрозуміти, що не буде куди. «Ми б з радістю вас прийняли знову, але наступного року будиночок здаватиметься туристам на все літо”

Я завжди мріяла жити біля моря, але, на жаль, не судилося. Замолоду я вийшла заміж за Костю й переїхала жити до нього в столицю. Ми довгий час жили на орендованій квартирі, поки не пощасливилося знайти недорогий варіант житла за містом. Взяли кредит й купили. Виплачували шість років й нарешті стали повноправними власниками власної квартири.

Оскільки більша частина доходів тепер була у вільному доступі, нам вдалося відкласти значну суму. Чоловік хотів придбати новий автомобіль, а я запропонувала розглянути варіанти будиночків біля моря. Це свого роду прибуткове діло. Ми зможемо й самі відпочивати, й туристам здавати, коли будемо відсутні.

Костя підтримав мою ідею, а я нарешті здійснила свою мрію. Звісно після купівлі на нас чекав кропіткий процес ремонтів та заміни меблів. Цілий рік ми економили й жили від зарплати до зарплати, щоб влітку насолодитися результатами своєї праці.

Як тільки родичі довідалися, що ми маємо будиночок біля моря, одразу почали набиватися в гості. Я не могла їм відмовити, до того ж розраховувала, що вони допоможуть швидше закінчити ремонт ззовні. «Гуртом добре тата бити», але глибоко помилялася.

До нас з’їжджалися з усіх усюд, але не для того, щоб допомогти. Я перетворилася на куховарку. Змушена була зранку до пізньої ночі готувати їсти приїжджим, а чоловік не встигав купувати продукти. Коли ж усі розходилися по кімнатах, на мене чекав немитий посуд та швабра.

Ми звісно хотіли показати себе гостинними господарями, але поведінка наших гостей переходила усі межі. Довелося натякнути рідні, що пора й честь знати. Де там? Усі залишилися до кінця відпустки. Оздоровлені та щасливі, родичі збирали речі й обіцяли, що наступного року повернуться. Та я одразу дала зрозуміти, що не буде куди. «Ми б з радістю вас прийняли знову, але наступного року будиночок здаватиметься туристам на все літо. Вибачайте, але доведеться вам шукати інше місце відпочинку»

Ремонт ми таки закінчили, шкода, що відпочити зовсім не встигли. Костя мене заспокоює, що наступного року уся ця краса буде в нашому розпорядженні. Головне – щоб родичі не здійснили несподіваний візит.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

девятнадцать + 8 =

Оздоровлені та щасливі, родичі збирали речі й обіцяли, що наступного року повернуться. Та я одразу дала зрозуміти, що не буде куди. «Ми б з радістю вас прийняли знову, але наступного року будиночок здаватиметься туристам на все літо”