Я можу спокійно сказати, що вдало вийшла заміж. Єгор у мене хороший та турботливий. Ми маємо багато спільних інтересів. Любимо один і той самий вид відпочинку. Без проблем можемо обговорити все, що турбує й у важку хвилину розраховувати один на одного. Чоловікові я повністю довіряю й навіть припустити не може, щоб він втнув якусь дурницю.
У шлюбі ми прожили три роки, перш ніж заводити дітей. До питання батьківства поставилися відповідально. Здали аналізи, пройшли обстеження. Уже після перших спроб я дізналася, що вагітна. Радості не було меж, обоє тішилися, як малі діти.
Все було б добре, якби не свекруха. Як тільки вона дізналася про мій стан, одразу почала лізти зі своїми порадами. Телефоном я ще слухати її могла, так вона занадилася ходити до нас в гості. Кожного дня, як за розкладом. Приходила, коли ми поверталися з роботи, а йшла уже пізньої ночі.
Вона вирішила, що це її місія – підготувати мене до народження дитини. Я слухала про те, як потрібно парти пелюшки, парити пипку, годувати грудьми. Чим можна харчуватися, а чим ні. Як себе поводити біля немовляти, коли його вкладати. Чоловік лише співчутливо дивився на мене й просив потерпіти. Чомусь ми вирішили, що після народження дитини, вона відчепиться.
Ми помилилися. Не встигли ми повернутися з пологового, а свекруха уже очікує у квартирі. Її повчання почали мене допікати. Вона робила це навмисне, бо вважала мене нетямущою. Та хіба доросла людина не може самостійно розібратися, як поводитися із власною дитиною.
Одного разу між нами трапився конфлікт. Єгора відправили у відрядження на декілька днів. Звісно про це дізналася його мати. Вона вирішила, що мені потрібна її допомога, поки чоловіка немає вдома, тому приїхала до нас на кілька днів. Я рахувала секунди до повернення коханого. Знаходитися з цією жінкою під одним дахом 24/7 – справжнє пекло.
В останній вечір вирішила піти винести сміття й хоч трішки побути наодинці. Коли поверталася у квартиру ще зі сходів почула плач дитини. Одразу побігла всередину. Свекруха намагалася встромити моїй 3-місячній дитині пляшечку зі солодким чаєм. Я мало не посивіла. Вибила з її рук ту пляшку й одразу забрала дитину.
Який же скандал вона мені влаштувала, правда, я її більше не слухала. Виставила за двері. Не встигла я заспокоїти дитину, як до мене зателефонував Єгор запитати, чому я образила його матір. Я розповіла правду про те, що сталося. Схоже моя історія кардинально відрізнялася від історії тієї навіженої.
Після того випадку свекруха до нас більше не навідується. Я невимовно щаслива, а от Єгор став ворожим стосовно мене. Наші стосунки зіпсувалися. Невже він справді вірить, що я могла просто так вигнати його матір із дому?
