Діти дуже жорстокі. Не тому, що вони самі так захотіли, а тому, що вони ще не розуміють, наскільки сильно можуть іншого ранити їхні слова. Деяким дітям батьки не пояснили, бо не вбачають в цьому якоїсь серйозної проблеми, а іншим просто все одно. Мовляв, переростуть, то тимчасове. Я, як класний керівник постійно зіштовхуюсь з цією проблемою. І так, це дійсно проблема. Чому, можу розповісти на прикладі мого учня. І це тільки один із…
Дитина навчалась в п’ятому класі. Саме починають грати гормони, діти не контролюють свої емоції та слова. Час, коли впоратись з ними складніше всього. Олег був спокійним, ніколи нікого не чіпав через характер. Родина в нього була не багата, проте й не бідна. Часом мали фінансові труднощі, як і всі ми. Що це не проблема, знають дорослі, проте аж ніяк не діти. Дівчатка з класу були поділені на групи між собою. Пізніше я вже зрозуміла, теж в міру забезпеченості родин. Ті, хто були “вищі” від усіх, не соромились зачепити хлопця.
-Олег, а як же ти будеш дівчині купувати квіти, чи хоча б шоколадку, якщо твої рідні грошей не мають?.
Дівчата казали це з таким нахабством, що аж мені хотілось огріти їх чимось. Просто фу. Знаючи їх батьків, то не дивувалась, звісно. Але неприязнь до них росла з кожним днем. На мій подив, хлопчик ніколи не засмучувався через такі задирання однокласниць. Одного разу лише сказав:
–Така як ти, точно моєю дівчиною ніколи не буде. Маю сумнів, що з таким характером тебе хоч хтось окрім батьків полюбить, чи подарує квіти, чи як ти сказала шоколадку.
Олег повернувся назад до читання книги, а я подумки йому аплодувала. Він хоч і не мав такої популярності серед дітей, як інші, проте добре розумів що хоче, та був твердим в життєвій позиції. Серед дітей це велика рідкість.
Немає нічого страшнішого, ніж така зневага до оточення. І це не лише за дітей. Впевнена, якщо діти собі дозволяють подібні вирази, то й батьки їх таке чинять постійно. Чому так важко бути нормальною та адекватною людиною у суспільстві?
Олег міцний горішок, не дав себе образити, адже має сильний характер. А от як з дітьми, які не вміють постояти за себе? Постійно терпіти образи однолітків, та відкладати образу в середині себе, аж поки вона не заклює тебе настільки, що і з дому виходить не захочеться.
Закликаю кожного з батьків! Слідкуйте за своїми дітьми, та намагайтесь надати якомога більше розуміння, як слова однієї людини можуть відбитися на житті іншої. Це вкрай важливо.