Арсен мій єдиний син. З дитинства я старалася огороджувати його від небезпеки й постійно була поруч. Чоловік сварив мене за те, що я надто опікую сина, але я, як мати, просто хвилювалася за його добробут. Хіба любові може бути багато.
Коли синок пішов навчатися, моє материнське серце чуло якусь біду. На другому курсі, під час зимових канікулах Арсен приїхав на канікули. Та явився син не сам, привіз нам на знайомство свою дівчину. Не можу сказати, що Яна мені не сподобалася Доволі приємна пані з вихованими манерами. Але й сильного враження на мене вона не справила.
Я не сприйняла серйозно це знайомство. Знаєте, перше кохання, ще всяке може трапитися. Та через рік Арсен заявив нам, що хоче женитися з цією самою Яні. Ми вмовляли його трішки зачекати. Закінчити навчання, влаштуватися на роботу. Спершу потрібно пожити разом, притертися так сказати, а потім вже примати такі важливі рішення. Син нас не послухав й таки розписався з цією Яною.
Після одруження молодята почали винаймати квартиру та жити разом. Тоді я вирішила навідатися до них в гості. Перевірити чим діти живуть, як влаштувалися. Поїхала я не з пустими руками. Насмажила котлет, спекла курочку, набила битків, накришила салату. Взяла добрий пакет закруток та замороженого м’яса. Попередила Арсена, що приїду й попросила зустріти мене на вокзалі.
Ми з сином ледве дотягли торби до квартири. Яни вдома не було, затримувалася на роботі. Я очікувала, що мене зустрічатимуть з накритим столом та в гарному настрої. Натомість я застала немиту підлогу, розкидані речі й гору брудного посуду. Заглянула до холодильника, а там миша повісилася. Запитала у сина чи він щось їв сьогодні, той лише мовчки опустив голову. Оце знайшов собі непутящу дівицю. Що ж вона за жінка така, що чоловік ходить голодним.
Добре, що я приїхала не з пустими руками. Одразу дістала свої пакунки та нагодувала дитину. Потім сіла чекати дорогу невістку. У мене до неї важлива розмова.
