Лева я знала практично все своє життя. Його батьки переїхали у наше місто, коли хлопчику виповнилося вісім років. Ми з чоловіком одразу пішли привітати та познайомитися з новими сусідами. Тоді я вперше його і побачила. Світле волосся, темні сині очі, вдумливий погляд. Він здавався вдумливим та розсудливим хлопчиною.
Ми з чоловіком своїх дітей не мали, тому часто запрошували Лева до себе в гості. Я пекла дитині смачне печиво, а він розповідав про свої справи в школі. Батьки Лева були вимушені часто їздити у відрядження по роботі. То ж без зайвих хвилювань залишали свого синочка на нас. Я любила проводити час із Левом й ще більше любила відчувати до цієї дитини нерозтрачену материнську любов.
На жаль, так склалося, що народити свою дитину я не могла. Пройшла не одне обстеження, відвідала усіх можливих лікарів. Ніхто не давав жодної надії на можливу вагітність. Спершу я сердилася й не могла зрозуміти, чому так несправедливо влаштоване життя. Ті жінки, які усім серцем хочуть мати дитинку – безплідні, а ті, яким байдуже – родять одне за одним дитинча.
Добре, що бог послав нам Левка. Цей хлопчик наповнював наше життя хоч якимось сенсом. Роки швидко збігли. Лев виріс й перетворився на статного юнака. Тому й не дивно, що дівчата буквально клеїлися до хлопця. Та він на них не зважав. Йому одне навчання в голові. Завдяки своєму сумлінню та наполегливості Лев у свої 22 роки відкрив успішний бізнес й досить скоро розбагатів.
Про своїх стареньких сусідів хлопець ніколи не забувався й часто навідувався в гості, або запрошував нас до себе. На одних із таких відвідин ми познайомилися з Людмилою, дівчиною хлопця. Сказати чесно, вона мені не сподобалася. Надто вже люб’язна та улеслива. Мені хотілося, щоб хлопець дійсно зустрів своє кохання, а не красиве личко, що вміло крутити чоловіками.
Попри мої застороги, Лев таки одружився. Через місяць після весілля примчався до нас, щасливий, як березневий кіт, й повідомив, що стане батьком. Ми привітали Лева з такою значною подією у житті й побажали їм здорового малюка.
У наступні візити чоловік не був таким окриленим й радісним. Я бачила, що його щось бентежить. Вирішила запитати прямо. Мабуть, він тільки того й чекав. Розповів нам, що Люда не хоче дитини. Каже, що звикла жити у своє задоволення, а дитина лише зіпсує їм життя. Правда, лікарі переконали дружину, що в її випадку аборт може зашкодити їй самій й вона більше ніколи не матиме дітей. Лише з цієї причини вона погодилася народжувати.
Вдома постійні скандали. Людмила палець об палець не вдарить. Ні їсти зварити, ні прибрати. Тільки й знає, що гроші витрачати. Та Лев на це не зважає. Просто хвилюється за свою дитину. Хто його знає, що в голові у цієї жінки. Ми заспокоїли його й щиро поспівчували. Я таки мала рацію, коли попереджала Лева стосовно цієї Людочки.
На щастя, дитину вона виносила до кінця й народила Леву здорову донечку. Назвали Златою, дівчинка перейняла світле волосся батька та його темні сині очі. Як лялька, така красива й ніжна. Усі захоплювалися немовлям, а от рідній матері було на неї наплювати. Вона сказала про це прямо. Відмовлялася брати дівчинку на руки та годувати грудьми.
Лев ще міг стерпіти погане ставлення до себе, але точно не потерпить, щоб ображали його дитину. Людмилу він вигнав, а для Златки знайшов няню з прекрасними рекомендаціями.
До речі, згодом на цій же няні він і одружився. Вона полюбила Златку, як рідну донечку, тож тепер наш Левко має повноцінну та щасливу родину. Зараз татусь в очікуванні на появу ще одного малюка. Ми з чоловіком раді, що життя Лева склалося таким чином. Ми щасливі від того, що щасливий він.
