Шість років шлюбу Артур та Марина прожили, як кіт із собакою. Їхні знайомі диву давалися, як взагалі вони змогли стільки часу пробути в статусі чоловіка та дружини. Обоє із запальні характери, подружжя часто влаштовувало скандали та сімейні драми. Перехожі хоч мали з чого посміятися.
Не розлучалися вони через одну причину – дитина. Власне, вони й одружилися по цій же причині. Познайомилися на роботі, коли Марину перевели у відділ Артема. Спершу довгий час дружили, згодом провели ніч разом. Коли ж дівчина повідомила про свою вагітність, Артем, як і годиться справжньому чоловіку, зробив пропозицію.
Після народження сина справи лише погіршилися. Молодій мамі не подобалося самій глядіти дитину, а тато не міг розірватися між сім’єю та роботою. Через це у пари часто виникали скандали. Дитина плакала, батьки сварилися, сусіди не знали куди їм подітися. Стіни в будинку тоненькі, все чутно.
Коли син пішов до 1 класу, подружжя таке вирішило розлучитися. Й тут не минулося без конфлікту. Артур не був проти забезпечувати дитину фінансово, але Марина хотіла, щоб це підтвердили офіційно й подала на аліменти.
Колишній чоловік так розсердився на матір свого сина, що принципово не давав грошей. Він просив складати список необхідних покупок або показувати чеки з використаних грошей. Просто Артур хотів переконатися, що гроші дійсно йтимуть на дитину. Звісно, Марина відмовилася виконувати такі забаганки. Довелося розбиратися через суд. Знову люди мали про що говорити.
Ще більше колишні посварилися, коли суд таки зобов’язав Артура виплачувати аліменти. Чоловік, не підбираючи слів, розповів, що думає про Марину. Схоже йому вдалося зачепити її за живе, бо в розпалі суперечки жінка не витримала й заявила, що дитина взагалі не від нього.
Коли емоції вляглися Артур не хотів вірити дружині. Чого тільки не скаже розлючена жінка в нападі гніву. Та все ж це питання не давало йому спокою. Артур вирішив зробити тест ДНК. Результати приголомшили всіх – Марина сказала правду, батько її сина не Артур.
Шість років чоловік виховував, доглядав, любив та дбав про чужу дитину. Марина весь цей час спокійно дивилася йому в очі й навіть не збиралася зізнаватися у зраді. Скандал був ще той. Про нього ще довго говорили у місті. Тільки лінивий ще не обговорював історії про скандальне розлучення Марини та Артура.
Жінка не витримала пересуду, забрала дитину й переїхала. Куди й навіщо ніхто не знає до цього часу. Артур щасливий, що позбувся цієї жінки, але й нещасний, бо сумує за малим, хоч він і не його.
