Ми з Лілею дружимо ще з дитинства. Так сталося, що й в дорослому віці стали сусідками. Обоє уже дорослі, маємо чоловіків й деякий стаж подружнього життя. З дітьми подруга не поспішає, хоче пожити для себе. Ми ж з чоловіком маємо сина чотирьох років.
Ліля хрестила мою дитину, тож до всього ж ми ще й куми. Ось нещодавно подруга запросила нас до себе в гості. Накрила стіл, відкрила шампанське. Ми з чоловіком переглядалися, в чому причина такого святкування? Раптом ми забулися про якусь важливу дату й прийшли з пустими руками. Буде ой як незручною
Та насправді Ліля покликала нас, щоб відсвяткувати важливу подію. Вона отримала права й чоловік купив їй автомобіль. Ми привітали куму з цією подією. Вона аж світилася від щастя. Схоже, її давня мрія нарешті збулася.
Наприкінці вечора Ліля запропонувала їздити разом на роботу. Ми працюємо на різних роботах, але вони знаходяться неподалік одна одної. Я представила, як доведеться вранці прокидатися ні світ ні зоря, щоб потрапити на маршрутку й з радістю погодилася на пропозицію подруги.
Так ми почали їздити разом. Дорогою на роботу говорили про своє, жіноче. З роботи я поверталася самостійно, бо наші графіки не збігалися. Інколи Ліля мене дуже виручала й погоджувалася дорогою завезти свого похресника до школи. Востаннє, коли вона його підвозила сталася неприємна ситуація. Син хотів випити сік, а Ліля коли побачила його намір різко загальмувала. Звісно сік розіллявся їй на сидіння.
Тоді подруга неабияк розізлилася й попередила, що в її авто не можна ні їсти, ні пити. Моя дитина попросила вибачення за свій вчинок, хоча нічого кримінального він не зробив. Наступного ранку Ліля поїхала без нас. Я не встигла на маршрутку та ще й сина потрібно було завести до школи. Через значне запізнення на роботу мені дали догану. День провалився із тріском.
Ввечері я зустріла Лілю. Вирішила з’ясувати, чому вранці її не було. Можливо щось сталося? Подруга повідомила, що більше не збирається бути для мене безкоштовним таксі. Через мою дитину (її похресника, на хвилиночку) Лілі довелося замовляти хімчистку салону, а це дуже дорога процедура. А потім запитала чи не хочу я повернути гроші, адже це моя дитина винна у всьому. Крім того, було б непогано хоча б раз запропонувати оплатити їй бензин, який, між іншим, чималих грошей коштує.
Я б ніколи не подумала, що моя подруга така меркантильна. Наступного ж ранку я занесла їм гроші за хімчистку й бензин й попередила, що на цьому наша дружба закінчилася. Шкода, що я одразу не розгледіла, яка Ліля егоїстична та жадібна.
