Всією сім’єю ми часто любимо відпочивати за містом. Нещодавно ми з дружиною придбали заміський будинок. Покупку обмивали у колі рідних та друзів. Коли гості роз’їхалися, ми вирішили залишитися ще на декілька днів.
Наша донька Міланка просто обожнювала цей дім. Величезне подвір’я, на якому можна вдосталь побігати. Її особистий куточок для ігор, де я спорудив для неї гойдалку. Природа та краса довкола нікого не залишала байдужими.
Я теж знайшов собі заняття для душі – риболовля. Любив ходити на річку до схід сонця. Тоді навкруги панували тиша та спокій. А коли сонце починало підійматися – відкривався казковий краєвид.
Сьогодні мав би бути останній день нашого відпочинку. Тому я заздалегідь вирішив піти на риболовлю. Поки мої дівчатка солодко спали, я вже діставав свій перший улов.
Додому повертався у піднесеному настрої. Наловив повно риби, буде з чого насмажити смачних карасиків. Не встиг я дійти додому, як мені назустріч вибігла Міланка. Донечка радісно повідомила, що у нас гості.
-Тату, тату, а мама зараз відпочиває з Ваською.
-Яким ще Ваською? – здивовано запитав я, оскільки не пам’ятав знайомих на таке ім’я.
-А він сьогодні лише прибився. Зараз у мами в ліжку.
Вмить мене охопили гнів та паніка. Моя дружина серед білого дня приймає у своїй постелі якогось Василя. Я через декілька секунд подолав відстань від паркану до нашої спальні. Увірвався в кімнату й побачив на дружині миле кошеня.
-Знайомся, наш Васька – весело представила вона нового мешканця.
Я ще ніколи так щиро не сміявся. Розповів коханій про те, що щойно трапилося. Ось вам і анекдот на рівному місці.