Сьогодні мій день не задався ще зранку. Зателефонувала Кейт, моя дівчина, й нагадала про день народження її матері. Я обіцяв ще тиждень тому, що приїду, але забувся. Дівчині збрехав, що в курсі й вже збираюся в дорогу, а сам ніжився в постелі й не поспішав вставати.
Тепер доведеться скасовувати свій візит до перукаря, а до нього ж так важко потрапити. Я ще два місяці тому записався. Їхати в те забите село, де жила мама дівчини взагалі не було бажання. Думав, що можна вигадати: зламалася машина, захворів, не знайшов дорогу…Але ж Катю, тобто Кейт (так мені більше подобається) не проведеш.
Довелося збиратися, дорогою заїхав по квіти для дам, й вирушив. Тільки з’їхав на ґрунтову дорогу й пожалкував, що не відмовився від поїздки. Моя БМВ ще не бачила такого болота. Якби одразу знав, що запав на сільську діваху, навіть не глянув би у її сторону.
У селі краєвид виявився не кращим. Старі будинки, недоглянуті люди в брудному одязі, які кудись сновигали й захоплено дивилися на моє авто. Це їм що зоопарк який? Як взагалі можна жити в таких умовах, не розумію.
Зупинився біля магазину запитати, де живуть Самчики. Одразу не зрозумів з ким розмовляю з чоловіком чи з жінкою, продавчиня виглядала жахливо. Страшні нігті, брудне волосся, засмальцьований одяг й жахливий запах. Боже, як можна, так себе занехати. Хоч я і чоловік, але на догляді розуміюся: манікюр, салонні процедури, дорогі засоби за тілом, барбер-шоп – мій стандартний список на місяць.
Дорогу я дізнався й поїхав до дівчини. Треба буде після цієї поїздки добряче вимитися й забутися сюди дорогу. Вихідні вдалися на славу.
