Мій перший шлюб був нещасливим. Попри шість років спільного життя й маленького сина, Андрій зрадив мені зі своєю секретаркою. Для мене це був важкий розрив. Я звинувачувала себе у тому, що сталося. Після народження дитини я запустила себе. Набрала зайвих кілограмів, не слідкувала за своїм зовнішнім виглядом, увесь час проводила з дитиною, от і отримала результат – байдужість зі сторони коханого.
Після розлучення мені було важко повернутися до звичайного життя. Все довкола мене пригнічувало, нічого не радувало. Мені здавалося, що життя закінчилося, адже я тепер нікому не потрібна. Але ж у мене залишився прекрасний хлопчик. Хіба він не заслуговує на щасливе дитинство й радісну матір поруч. Я вирішила розпочати життя з чистого аркуша заради Ігоря.
Влаштувалася на роботу, сина відправила у садок. Знайшла квартиру, що здавалася в оренду. Ціна зависока, але місце розташування дуже зручне. Тут і садок поруч і до роботи недалеко. В обід домовилася про зустріч із власником у кав’ярні неподалік.
Коли я зайшла до закладу, одразу зрозуміла до кого маю сісти. Орендатором виявився чоловік років 35. Високий, статний надзвичайно привабливий. Я трішки розгубилася й забулася чого взагалі сюди прийшла. Він взяв ініціативу у свої руки. Почав розпитувати мене про життя, чи заміжня, скільки дітей, чим займаюся.
Зазвичай я не ділюся особистим з іншими людьми, а тут сама не зрозуміла, як розповіла цьому незнайомцю про свій нещасливий шлюб та важке життя. Роман мовчки слухав й жодного разу не перебивав, коли я закінчила розповідь, сказав, що здасть мені квартиру, але з деякими змінами. Чоловік знизив ціну за оренду майже вдвічі. Мені стало ніяково, ненавиджу, коли мене жаліють. Та й відмовлятися від такої пропозиції – це справжня дурість. Ми заключили контракт.
Роман часто навідував нас з Ігорем. Ніколи не приходив з порожніми руками, завжди приносив іграшку сину й квіти мені. Пояснював свої візити необхідністю, то лічильники перевірити, то кран у душі, то справність кондиціонера. А потім все-таки зізнався, що насправді приходить, щоб мене побачити й запропонував піти з ним на побачення.
Того ж вечора ми зустрілися у вишуканому ресторані. Смакували смачними стравами, пили дороге вино й просто розмовляли про життя. Якось зовсім неочікувано Роман запропонував з’їхатися. Це якесь божевілля, але я погодилася. Життя надто коротке, щоб витрачати його на всякі дрібниці.
Через тиждень Рома перевіз свої речі до нас. Ігор не був проти, бо сильно полюбив цього чоловіка і навіть став називати його татом. Я теж була на сьомому небі від щастя. Аж не вірилося, що це все відбувалося зі мною, після всіх тих невдач.
Одного вечора я поверталася з роботи й вирішила зайти до кав’ярні купити Роману його улюблені круасани. Я вже розраховувалася, коли ненароком побачила коханого з іншою жінкою. Серце болісно стиснулося. Невже я знову стала на ті самі граблі. Роман теж мене помітив й радісно замахав руками. Потім встав із-за столу й підійшов ближче
-Кохана, як добре, що ти сюди зайшла. Ходімо, я познайомлю тебе з Ілоною. Вона організатор свят, у нашого хлопчика скоро ж день народження. Я хотів вам обом зробити сюрприз, але не вдалося.
Яка ж я дурепа! Роман мені не зраджує, він організовує свято для моєї дитини. Ну хіба цей чоловік не ідеальний?
