Насті не щастило в коханні. Ще зі шкільних років їй траплялися все не ті й не ті. У студентські роки вона геть розчарувалася у стосунках й вирішила зайнятися кар’єрою. Влаштувалася на роботу у хорошу фірму. Сумлінно працювала й досить скоро отримала підвищення. Її роботу помітив начальник Руслан Ігорович.
Все частіше чоловік почав проявляти до своєї підлеглої не робочий інтерес. Вона йому подобалася, як жінка. Запросив Настю на побаченню, вона погодилася. Симпатія була взаємною. Вже після першого тижня спілкування пара вирішила не гаяти час й стали жити разом.
Свої стосунки вони тривалий час приховували від спільних знайомих. Так коли чоловік зробив їй пропозицію, все стало явно. Щоб уникнути конфлікту інтересів Насті довелося піти із роботи. Дівчина свідомо пішла на цю жертву, оскільки натомість отримала щасливе життя із коханим чоловіком.
Після весілля шукати нову роботу Анастасія не поспішала. Дівчина була захоплена мрією стати мамою. Сказала про це чоловікові, він був не проти. Все видалося не так просто, як хотілося. Після планового обстеження лікарі виявили у Насті певні проблеми зі здоров’ям. Довелося робити операцію, потім проходити реабілітацію й чекати поки організм відновиться.
Довгих три роки Настя чекала омріяні дві смужки й нарешті її мрія збулася. Дівчина так зациклилася на своїй ідеї стати мамою, що давно не помічала байдужості в погляді чоловіка. Руслан не хотів ставати батьком, але прямо про це дружині не казав. Тож не дивно, коли Настя повідомила про вагітність, він лише сухо сказав «Вітаю». Складалося враження, що він вітав якусь знайому жінку, а не власну дружину, яка носила під серцем його дитину.
У зазначений термін Настя народила здорового хлопчика. «Глянь, викапаний татусь» сказала вона чоловікові, коли той прийшов їх провідати. Руслан байдуже подивився на сина й сказав, що він схожий на всіх інших новонароджених. Нічого особливого.
Коли ж породіллю виписали додому почалося справжнє пекло. Руслан відверто говорив, що не хоче чути дитячий плач. Його дратує присутність когось чужого у квартирі (це він мав на увазі свою дитину). Сина на руки він жодного разу не взяв. А потім і взагалі заявив, що дружині варто певний час пожити у батьків, щоб відновитися після пологів.
Настя була просто шокована. Куди подівся її люблячий чоловік і хто цей черствий негідник? Терпіти такого ставлення до дитини вона не збиралася. Зібрала речі, забрала малюка й поїхала до батьків, не забувши дорогою заїхати до РАГСу, щоб подати заяву на розлучення.
Якщо чоловік потребує тиші й спокою, то він їх отримає. Тільки коли оговтається, то вже пізно буде.
