Думала, що у казку потрапила, а насправді із казки самовільно пішла. Леонід з нею не церемониться. Працювати змушує, їсти варити, сорочки вигладжувати. Та ще й постійно за все свариться. Не таке життя вона собі уявляла

Ілона з Сергієм ось уже понад десять років разом. Зустрілися ще коли були студентами, тоді й зав’язали стосунки. Для чоловіка Ілона була сенсом життя. Він пилинки з неї здував, усі забаганки виконував. Працював на двох роботах, щоб кохана нічого не потребувала й ні в чому собі не відмовляла. Сам перебивався з хліба на хліб.

Дівчина у нього ніби й хороша, гарна собою, от тільки мріє про принца на білому коні, щоб із замком та при грошах. От Сергій й намагався відповідати. Коли Ілона зрозуміла, що упіймала хлопця у свої міцні дівочі тенета, так і не випустила. Знала, що заради неї Сергій гори переверне.

На четвертому курсі пара побралася. Влаштували пишне святкування, покликали багато гостей. Усі витрати чоловік взяв на себе, Ілона й копійки не виділила, хоч теж працювала й мала деякі заощадження. Та, на її думку, жінка не повинна опікуватися фінансовими питаннями – це завдання чоловіка.

Після весілля батьками стали. Спершу народилася донечка Алла, потім син Сашко. Діти швидко росли, потребували багато уваги. Мамі було не до них. Після пологів зайвих кілограмів набрала, потрібно в форму повертатися. Та й лице уже не таке молоде й гладеньке, як раніше. Той вона бігає з одного салону краси в інший. Поки Сергій гроші заробляє та за дітьми дивиться.

Звик чоловік до такого життя. Кохає дружину, тому й слова проти не мовить. Мовчки віддає гроші та йде на кухню вечерю готувати й посуд мити. Ілона вважає, що так і потрібно. Вона свою місію дружини виконала, коли дітей йому народила. Більше нічого нікому не винна. Діти звикли, що з усіма проблемами та розмовами потрібно йти до батька. На маму і не зважають.

Останнім часом Ілона змінилася. Сергій одразу зрозумів це, коли вона почала пізно повертатися додому. Ходить вся така щаслива аж світиться. «Невже зустріла іншого?» – хвилюється стурбований чоловік. Запитати прямо не наважується, а що як піде з родини. Як же вони без неї житимуть?

Ілона навіть уваги не звертає на схвильованого чоловіка. Він їй уже давно набрид. По молодості обіцяв їй «золоті гори» і що вона врешті має. Одяг купує у звичайних магазина, дорогу косметику теж дозволити собі не може. Влітку замість Туреччини везе її на дачу. Не про таке життя вона мріяла. Та й сам Сергій більше не є тим красенем, яким був, коли вони познайомилися. Худий, змарнілий, сивий з таким в люди вийти соромно.

Льоня геть інший. Постійно ходить у сорочці та класичних штанах. Стежить за свою зовнішністю. Який приємний аромат від нього віє. В дорогі ресторани її водить, подарунки дарує й постійно каже, яка вона красива. З таким чоловіком вона хоче зустріти свою старість. Тож довго не роздумуючи, повернувшись пізно додому, зізнається Сергієві, який чекає на неї:

-Я втомилася від життя з тобою. Ти невдаха, чого ти досяг? Обіцяв на руках носити, а врешті-решт навіть уваги на мене не звертаєш. Я жінка, мене балувати потрібно. Завтра заберу речі й переїду. Дітей заберу пізніше.

-У тебе хтось з’явився?

-А тобі яке діло? Пізно спохватився. Треба було раніше думати. Думав раз одружилися, той старатися більше не потрібно. Тепер маєш.

-Йди.

Ось цей і все. Він навіть неспроможний скандал влаштувати та гупнути кулаком по столу. Тюхтій, а не чоловік. Ілона пішла. Діти залишилися біля батька. Мала забрати їх до себе, але новий кавалер не дозволив. Не хоче виховувати чужих. Думала, що у казку потрапила, а насправді із казки самовільно пішла. Леонід з нею не церемониться. Працювати змушує, їсти варити, сорочки вигладжувати. Та ще й постійно за все свариться. Не таке життя вона собі уявляла.

Сергій погорював за дружиною, а там і заспокоївся. Зустрів гарну жінку, хазяйновиту й турботливу, правда молодшу від себе. Біля неї й сам помолодів. Відчуває себе бадьоро. Діти її люблять й навіть мамою кликати стали. Якось чоловік прогулювався своєю родиною у парку. Тоді й помітив Ілону. Вона сиділа на лавці й про щось міркувала. Щоб діти її не побачили, запропонував усім піти в кафе. Коли розвернувся востаннє подивитися на колишню, зустрівся із нею поглядом. Зрозумів, що вона нещасна, але його це більше не турбувало. Сама винна.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Думала, що у казку потрапила, а насправді із казки самовільно пішла. Леонід з нею не церемониться. Працювати змушує, їсти варити, сорочки вигладжувати. Та ще й постійно за все свариться. Не таке життя вона собі уявляла