«Тобі вчитися потрібно, яке весілля. Хочеш няньчитися з малою дитиною, поки він до ночі пропадатиме на роботі, щоб заробити вам на життя. Таке майбутнє тобі здається щасливим?»

Молодими людьми керують пристрасть та почуття. Погодьтеся, коли ви закохуєтеся у 17 чи 18, то абсолютно не звертаєте уваги на те, чи є у вашого обранця квартира, яка зарплата та у скільки йому обійшовся перший значний подарунок.

Я закохалася, коли мені виповнилося 17 у хлопця із сусіднього класу. Ми спершу тривалий час дружили та ділилися таємницями, багато розмовляли й гуляли вечорами. Поки однієї миті Назар мене не поцілував. Ми прекрасно розуміли, що це кохання. Після школи хлопець зробив мені пропозицію. Нам було на той момент по 18. Я готова була піти на край світу за цією людиною, але батьки збили мій порив.

«Тобі вчитися потрібно, яке весілля. Хочеш няньчитися з малою дитиною, поки він до ночі пропадатиме на роботі, щоб заробити вам на життя. Таке майбутнє тобі здається щасливим?». Мама уміла підібрати правильні слова. Тому я відмовила Назарові. На цьому наші стосунки завершилися, більше ми ніколи не зустрічалися.

Нещодавно я відсвяткувала свій 35-ий день народження. На разі я маю все, що потрібно для життя. Гарна робота, висока заробітна плата, власна квартира, досить непоганий автомобіль. У мене є все, що пов’язано із фінансами, але немає нічого, що стосується особистого щастя.

Я досі незаміжня, навіть хлопця не маю. Звісно поняття материнства для мене чуже. Поки мої однокласниці ведуть своїх других дітей до першого класу, я тішуся, що заробила чергові гроші. Батьки теж панікують. Вони згодні віддати мене за першого ліпшого, тільки б я встигла потішити їх онуками. Ось так виходить у 18 ще рано, а в 35 – уже запізно. То виходить я своє життя змарнувала на роботі, коли ж варто було влаштовувати особисте життя.

З чоловіками у мене не складається, тому що я з першого побачення дивлюся на них оцінюючи. Чи є квартира, чи досі живе з батьками, де зазвичай проводить відпустку, чи задоволений своєї заробітною платою. Це мої звичайні запитання для знайомства. Кавалери тікають від мене, як ошпарені.

Я все частіше думаю про Назара. Цікаво, як би склалося наше життя, якби я не послухала батьків й таки вийшла заміж за хлопця. Можливо б у мене не було ні квартири, ні машини. Зате могло б бути набагато більше – родина. Але хто може знати напевно?

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

3 × два =

«Тобі вчитися потрібно, яке весілля. Хочеш няньчитися з малою дитиною, поки він до ночі пропадатиме на роботі, щоб заробити вам на життя. Таке майбутнє тобі здається щасливим?»